МЕТОДИ АКТИВАЦІЇ – методи, що використовуються в роботі з дитиною, що дозволяють вчитися шляхом виконання і переживання. Студенти, які беруть активну участь у заняттях, досягають кращих академічних результатів і більш відкриті до знань. Методи активізації дозволяють легше засвоювати нові повідомлення, розвивати творче мислення, розширювати інтереси, служити розвитку спілкування і співпраці в групі, а також позитивно впливати на емоційний розвиток.
МЕТОД БЕТІ ШТРАУСА АКТИВНОГО ПРОСЛУХОВУВАННЯ МУЗИКИ
Метод активного прослуховування музики – учні, які слухають музичний твір, виконують різноманітні види діяльності (слухання, гра, танці, спів з елементами пантоміми або драми, виконання художніх творів) за вказівкою вчителя. Діти активно вступають в різні ролі (диригент, музика) за допомогою реквізиту (інструментів, паличок, шарфів). Заняття позитивно впливають на розвиток, викликають радість, цілеспрямованість, стимулюють здорову уяву, розвивають музичні інтереси.
МЕТОД РУХУ СТОРІТЕЛЛІНГ ДЖ. C. ТУЛІН
Учитель читає казку або легенду, а учні «розповідають» її зміст за допомогою руху. Використовуючи тільки слух і уяву, вони грають персонажів і переходять в інший світ.
МЕТОД РОЗВИТКУ РУХУ W. ШЕРБОРН
Метод передбачає використання руху, розвиваючи усвідомлення власного тіла, усвідомлення простору (діючи в ньому, а також ділячись ним з іншими). Метод часто використовується на заняттях з інтелектуально неповноцінними, гіперактивними, агресивними і полохливими учнями. Заняття у вигляді веселощів дозволяють досягти успіху під час вправ. Рухові вправи були розділені на області: вправи, що ведуть до знайомства з власним тілом, вправи для набуття впевненості в собі і почуття безпеки в навколишньому середовищі, вправи для полегшення встановлення контакту і співпраці з партнером і групою (відносини «з», відносини «проти», відносини «разом»), творчі вправи (наприклад, вправи з музикою у вигляді танцю).
МЕТОД ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ ДЖ. ОСБОРН – МОЗКОВИЙ ШТУРМ
Метод, який використовується в усуненні несправностей. Учасники подають свої ідеї, які підлягають оцінці і перевірці з точки зору придатності до роботи тільки після закінчення подачі заявок.
ПАЛЕЦЬ – МЕТОД МАЛЮВАННЯ
Для занять досить підготувати фарби в шести кольорах і папір. Метод малювання десятьма пальцями дозволяє подолати страхи, звільняє від гальм, зміцнює віру у власні можливості і стимулює творче самовираження.
МЕТОДИКА ГАРНОГО СТАРТУ, РОЗРОБЛЕНА М.БОГДАНОВИЧЕМ
Метод удосконалення аналізаторів: зорових, слухових і кінестетичних – руху, латералізації і орієнтації в схемі власного тіла, що впливає на розвиток емоцій, соціальну поведінку і творчу активність. Важливу роль відіграють три елементи: візуальний (графічний знак), слуховий (пісня) і руховий (відтворення графічних знаків відповідно до ритму пісні). Учні можуть створювати власні тексти, музику або візерунки.
КУБИК ІСТОРІЇ – КРЕАТИВНІ ІСТОРІЇ
Сюжетні кубики – 9 кубиків з різним набором ілюстрацій на кожній стіні. Кубики використовуються під час занять, наприклад, для вирішення завдань, сторітеллінгу, літературних повторень. Сюжетний куб стимулює творче мислення і уяву.
ПАРАТЕАТРИЧНІ ПРИЙОМИ:
ТЕХНІКА ЗМІНИ РОЛІ
Техніка, в якій учень відіграє роль у забезпеченні нового досвіду (наприклад, учень з проблемами соціальної взаємодії бере на себе роль учителя, а вчитель бере на себе роль дитини).
ДРАМА
Драма про «співпереживання» вигаданому персонажу і ситуації, в якій опинився персонаж. Студенти мають можливість випробувати і випробувати ситуації, в яких вони ніколи раніше не були. Вони мають можливість пізнати себе в конкретній реальності, навчитися правильній оцінці цінностей, прийняти правильне соціальне ставлення, сенсибілізувати шкоду оточуючих, творчо розвиватися як вербально, так і невербально. Заняття вчать співпраці в групі і взаємному прийняттю.
ПАНТОМІМА
Пантоміма – це поєднання руху, жесту і міміки (актор не використовує свій голос). Вона дозволяє визначити свої емоції і почуття.
ПАЛЬЧИКОВИЙ ТЕАТР
Театр, в якому учень самостійно малює на власних пальцях голови різних персонажів, а потім представляє конкретні ситуації (наприклад, зі школи, з дому, з казки).
ТЕАТР ЛЯЛЬОК
Театр, в якому учні самі виготовляють ляльок, а потім використовують їх у виставі (стають режисерами, сценографами). Театр часто зачіпає тему почуттів, емоцій, мотивів дії.
ТЕАТР ВИБОРУ
Педагог і учні спільно визначають тему театру. Господар вибирає одну дитину і призначає йому роль. Інших акторів дитина вибирає самостійно. Потім вони разом розподіляють ролі і планують хід гри. Відбірковий театр об'єднує групу.
Магдалена Качор
